Японці в степах України (публікація в газеті “Земля моя, годувальниця”)

Все більше і більше розпалюються пристрасті навколо сортів винограду японської селекції. І з кожним днем ​​збільшується кількість інформації про них – як правдивої, так помилкової і надуманої. Часто люди плутають один сорт з іншим, японські сорти з китайськими і т.д. Саме тому я хочу детально зупинитися саме на цих сортах винограду. Дати об’єктивну інформацію з перших вражень про сорти, інтродуковані з Японії, що ростуть і плодоносять на моїй дільниці.
Перш за все, хочу акцентувати увагу на тому, що всі сорти були отримані мною з японського інституту виноградництва Уєхара. З огляду на скурпульозність японців, сумніватися у відповідності сортності не доводилося. Крім того, більшість сортів вже підтвердили сортосоответствіе своїм плодоношенням.

Привезені ж пізніше саджанці з Китаю, виявилися відвертим сміттям за якістю саджанця і, як показала практика, часто не відповідають заявленому сорту. Думаю, що саме через посадковий матеріал, ввезений з Китаю, навколо японських сортів утворилося багато плутанини, і не зовсім правдивої інформації.

Ще один дуже важливий момент. Японські виноградарі при вирощуванні винограду активно застосовують своєрідний тюнинг – регулятори росту рослин (гібереліни, цитокініни та ін.). Для того, щоб зрозуміти чистий потенціал сортів, я в цьому році ніяких регуляторів росту не застосовував. Тому отримані результати трохи відрізняються від японських, зокрема наявністю кісточок в ягоді, не такою дивакуватою формою ягоди, і іноді меншим розміром, ніж на фото у японців.

Серед тих «японців», які порадували урожаєм, на сьогоднішній день я виділив трійку вартих і перспективних сортів за сумою позитивних показників. Це – Манікюр фингер, Тянь-Шань і Вінк (Підморгування). Мабуть, можна до них додати ще й Блек біт та Голд фінгер за ранній термін і чудовий екзотичний смак.

Найбільш очікуваний і екзотичний – Манікюр фингер マ ニ キ ュ ア フ ィ ン ガ (Unicorn × BaladiNo.2). Специфічна форма ягоди, оригінальне забарвлення – дійсно нагадують наманікюрений пальчик. Ягоди тонкі, довгі, при діаметрі в 15-20мм досягали в довжину 54мм. Середня вага ягоди 13-14г. Дозрів Манікюр фингер у другій половині вересня. Смак гармонійний. Шкірочка трохи нижче середньої щільності, від м’якоті не відділяється, м’якоть щільна і м’ясиста, однорідної консистенції, сахаронакопичення середнє при низькій кислотності.

Як показало моє особисте спостереження, у МФ ягода інтенсивніше і раніше забарвлюється під дією прямих сонячних променів, а не в тіні як у більшості рожевих сортів! Доказ цьому – різниця в забарвленні ягоди з різних сторін грона. На сонці ягода забарвлюється інтенсивно, по всій довжині, при цьому кінчик ягоди все одно залишається більш темним. Оригінальне ж, «японське» забарвлення (біла ягода з рожевим кінчиком) набирають ягоди, що ростуть в тіні або всередині грона.

Стійкість до мілдью і оїдіуму середня, сорт показав себе більш стійким до цих захворювань, ніж такі вже поширені у нас сорти, як Велес, Анюта, Ізюминка, Різамат. А ось до білої гнилі сорт слабо стійкий, про це часто попереджають і на батьківщині сорту, тому в системі захисту необхідно запланувати один з «гнильовиків», наприклад Свитч, і проблем не буде.

Вызревание лозы слабувате. Потрібне вчасне пасинкування і калійні живлення.

Тянь-Шань 天山 (Bejagan Х Rosalio Bianco) дуже порадував як розміром ягоди, так і смаковими якостями.
Квітка двостатева. Ягода біла, дуже велика овальна, хрустка зовні і соковита всередині, досягала в довжину 45мм і ваги в 28г. Думаю, що при застосуванні РРР, японські результати в 40г ваги ягоди цілком досяжні. Дозрів в кінці серпня, причому відрізнявся високим сахаронакопиченням. За два роки вирощування показав пристойну стійкість до грибкових захворювань, сильне зростання і дуже гарне визрівання лози. Володіє відмінною приживлюваністю в щепленні.

Третій, не менш цікавий сорт – Вінк ウ イ ン ク (Rubel Muscat × Kaiji) – Wink, Посмішка, Підмогрування. На другий рік після щеплення кущ дав 18 грон, в середньому трохи більше кілограма кожна. Половина пагонів викинула по два суцвіття. Цвітіння пройшло без проблем, квітка двостатева. Грона були щільнуваті, тому ми трохи пронормували ягоди. Дозрів в середині вересня, приблизно в один час з Манікюром. Для цього терміну дозрівання дуже важливими виявилися властивості сорту: не тріщить і не гниє. За місяць вересневих дощів цього екстремального сезону весь урожай уцілів і натяку на гнилі я не бачив.

У процесі росту прикольна ямка внизу ягоди (як на фото у японців), практично вирівнялась, але все ж таки не повністю. Мабуть глибока ямка – результат дії РРР. За смаком ягода більше солодка, ніж гармонійна, з туго-мармеладною консистенцією м’якоті. Особливих присмаків типу мускат і т.д. не відчув. Багато ягід мали двоколірне забарвлення, зовні грона (кінчик) синьо-фіолетовий, всередині жовто-зелений, але за смаком зовсім не відрізнялися від повністю темно-забарвлених.

Шкірочка без терпкості, середньої товщини, розкушується разом з м’якоттю, не відділяється. Її відчуваєш, але виплюнути бажання не виникає, бо сама шкірочка також смачна. Ягода дуже міцно тримається на гребені. Напевно, сорту з такою транспортабельністю у мене на ділянці ще не було. На одному з фото видно як я за одну ягоду тримаю гроно вагою в 1150г і вона не відривається!
Зрізати на продаж було одне задоволення: ні вирізання тріснутих і гнилих, ні дбайливе укладання тут не потрібно. Нарікань від покупців не було, всім сподобалась. Лоза визріла рано і на всю довжину, сила росту трохи вище середньої. Стійкість до хвороб хороша.

Блек Біт ブ ラ ッ ク ビ ー ト (Чорний удар), як і Голд фингер ゴ ー ル ド フ ィ ン ガ), ー самий ранньостиглий з завезених мною японських сортів. Дозрів сигнальний врожай трохи раніше сорту Аркадія, приблизно 10-15 серпня. Грон великих поки не було, але їх кількість на дворічному саджанці була не мала – 13шт. Окремо варто зупинитися на смаку ягоди цього сорту: незважаючи на те, що він відноситься до сімейства лабрускових, ізабельний смак не випирає, в смаку превалюють дуже цікаві тони і аромат екзотичних фруктів + ​​однорідна м’ясисто-соковита м’якоть без звичного мішечка і високе сахаронакопичення не дозволяє порівняти Блек Біт з якимись нашими Ізабеллами і Лідіямі. Це зовсім інший смак і клас винограду.
Так само до мене дійшло, чому японці знімають шкірку з винограду, вона міцна і не з’їдається, але це, як виявилося, зовсім не проблема! У зв’язку з тим, що ягода досить велика – близько 30мм в діаметрі, а м’якоть не тече, ягоду просто береш і щипком запросто відокремлюєш м’якоть від шкірки.

Лоза визріває рано і практично на всю довжину. У зв’язку з тим, що кущ росте на самому прохідному місці, бажаючих і не терплячих скуштувати великої чорної ягоди було чимало і, як наслідок, всі грона були до моменту настання фотосесії просто об’їжені, фото куща зробити в цьому році не вдалося.

Фуджімінорі 藤 稔 (Ікава 682 x Піон) – багато в чому схожий на Блек біт, дозріває пізніше, має не таке насичене забарвлення, більше фіолетово-синій, але крупнішу ягоду. У колеги з Краснодара, з яким одночасно інтродуковані японські сорти, В’ячеслава Короля в цьому році були досить великі як для першого плодоношення грона 1,6-1,8кг.

Решта сортів особливо проявити себе в цьому році не встигли – частина була пристойно під’їжена мишами, частина з інших причин – показали тільки не великі сигнальні грона, за якими повноцінно судити про сорт не можна. Тому наступний сезон повинен дати більш широке уявлення про перспективність сортів винограду Японії, колекція яких постійно поповнюється і на даний момент налічує 25 сортів. Про що я Вам і розповім в наступному сезоні.

Сергій Гагін,
м.Полтава, 2013 рік
095-048-78-27, 096-056-94-02

admin
Author: admin