🌿 Що дізнаємось у цьому уроці
- Чому морозостійкість це не постійна риса, а стан, який кущ поступово напрацьовує
- Чим органічний спокій вічок відрізняється від вимушеного
- Яку роль відіграють визрівання пагонів і загартовування
- Як під час загартовування крохмаль перетворюється на захисні цукри
📖 Словничок
- Морозостійкість це здатність рослини витримувати низькі температури, оборотний фізіологічний стан
- Органічний спокій це спокій вічок з внутрішніх причин, коли ріст не поновлюється навіть у теплі
- Вимушений спокій це спокій, коли ріст стримує лише брак тепла
- Фаза глибокого спокою це вересень і жовтень, найглибший спокій вічок
- Визрівання пагонів це накопичення запасів і захисних тканин, передумова стійкості
- Загартовування це комплекс внутрішньоклітинних процесів, що розвивають здатність протистояти морозу
- Захисні речовини це цукри, насамперед редукуючі, що накопичуються при холоді
Морозостійкість не дана кущу від народження раз і назавжди. Це стан, який лоза поступово напрацьовує восени й на початку зими і так само поступово втрачає навесні. Три речі готують кущ до морозів: спокій, визрівання й загартовування. Цей урок відкриває модуль про стійкість лози.
Спокій: органічний і вимушений
Восени вічка входять у органічний спокій: навіть у теплу погоду вони не рушать у ріст, бо їх стримують внутрішні причини (накопичення інгібіторів, зменшення ауксинів). Найглибший цей спокій у фазу глибокого спокою, у вересні та жовтні, коли крохмалю у вічках найбільше за весь рік. Приблизно з середини зими органічний спокій змінюється вимушеним: тепер вічка вже готові рости, і стримує їх лише брак тепла.
Кінець літа до січня. Вічко не рушає навіть у теплі, бо його стримують внутрішні гальма. Найглибший у вересні й жовтні.
Із середини зими. Вічко готове рости й лише чекає тепла. Тепла відлига може розбудити його передчасно.
Визрівання: необхідна передумова
Визрівання пагонів це комплекс процесів наприкінці вегетації, коли в тканинах накопичуються запасні речовини й розвиваються захисні покривні тканини (пробка). Саме по собі визрівання не робить кущ дуже стійким, але без нього стійкості не буде: у невизрілих пагонах немає запасу пластичних речовин, з яких потім утворяться захисні. Тому доброго визрівання домагаються і в суворих, і в теплих районах, адже воно рятує ще й від зимового висихання.
Загартовування: головний крок
Навіть цілком визрілі пагони в стані глибокого спокою дуже чутливі до слабких морозів. Висока стійкість неможлива без загартовування. За вченням Туманова, воно проходить у дві фази:
При знижених температурах іде посилений гідроліз крохмалю, і в клітинах накопичуються захисні цукри. Протопласт задубіває, змінюючи фізичні властивості.
Тільки при від’ємних температурах, у винограду оптимум −3, −6°. Більшість води виходить із клітин і замерзає в міжклітинниках, а стійкість плазми різко зростає.
Ось чому взимку крохмаль у пагонах перетворюється на цукри: він розщеплюється передусім у лубі, а частка цукрів (насамперед редукуючих) сягає найбільшої величини саме в найморозніші місяці, коли й морозостійкість найвища. Але Туманов застерігав: не можна перебільшувати роль цукрів. Самого їх накопичення замало, потрібна ще й якісна перебудова протопласта.
⚡ Цікавий факт
Морозостійкість це оборотний стан. Тепла відлига здатна частково або повністю зняти загартованість, а наступне стійке похолодання знову її повертає, якщо тільки відлига не розбудила ріст. Тому одна й та сама лоза протягом зими то міцнішає проти морозу, то слабшає, слідом за погодою. До весни морозостійкість помітно спадає, а здатність знову загартуватися слабшає.
📌 Підсумок уроку
Морозостійкість це оборотний стан, який кущ напрацьовує восени й на початку зими. Готують до неї три речі. Спокій буває органічний (внутрішні гальма, найглибший у вересні й жовтні) і вимушений (із середини зими, стримує лише холод); він оберігає кущ від пробудження в відлигу, хоча прямо з морозостійкістю не збігається. Визрівання накопичує запаси й захисні тканини, це необхідна передумова. Головний крок це загартовування у дві фази: перша (близько 0°) перетворює крохмаль на захисні цукри й задубіває протопласт, друга (нижче нуля, оптимум −3, −6°) виводить воду з клітин у міжклітинники. Максимум цукрів і морозостійкості припадає на найморозніші місяці, але цукри не єдиний фактор.
🤔 Подумай
- Чому тепла зимова відлига небезпечна для куща, навіть якщо сам мороз після неї не такий уже й сильний?
- Чому цілком визрілий пагін восени все одно може загинути від слабкого морозу?
Прочитати відповідь
Визрівання й морозостійкість це різні речі. У жовтні пагони справді визріли, але вічка перебували у фазі глибокого спокою й ще не пройшли загартовування, а без нього навіть визріла лоза нестійка до слабких морозів −6, −8°. Загартовування починається пізніше й іде у дві фази, тож висока стійкість настане лише в січні та лютому. Практичний висновок: у районах, де можливі ранні осінні заморозки, не варто покладатися на саме визрівання, а треба вчасно, ще до загартовування, укривати кущі або принаймні враховувати, що рання осіння лоза беззахисна.
