🌿 Що дізнаємось у цьому уроці
- Скільки років насіння винограду зберігає життєздатність і чому воно гине
- Як за диханням і активністю каталази видно старіння насіння
- Коли найкраще сіяти і як строк посіву впливає на схожість та плодоношення сіянців
- Чи можна вважати стратифікацію тим самим, що яровизація
📖 Словничок
- Довговічність насіння — тривалість, протягом якої насіння зберігає життєздатність при зберіганні
- Каталаза — фермент, за активністю якого (поряд з диханням) судять про життєздатність насіння
- Строки посіву — календарний час висіву, від якого залежать схожість і майбутнє плодоношення сіянців
- Яровизація — вплив холоду на насіння чи проростки, що готує рослину до дальшого розвитку (класично — озимих злаків)
- Комбінована обробка — стратифікація з наступним пророщуванням і повторним охолодженням насіння
- Гідролітичні ферменти — ферменти, що розщеплюють складні запасні речовини на прості рухомі форми
- Повітряно-сухе насіння — висушене до сталої маси насіння; при тривалому зберіганні втрачає воду й гине
Насіння зібрано й підготовлено — але коли його сіяти і як довго воно взагалі проживе на полиці? Ці питання дуже практичні для селекції: від них залежить, чи зійде насіння і чи встигнуть сіянці набрати силу. Цей урок — про довговічність насіння й про те, чому день посіву значить так багато.
Скільки живе насіння
Про насіння деяких рослин ходять легенди — нібито воно проростає через сотні й тисячі років. З виноградом усе куди прозаїчніше: за узагальненням Бранаса, довговічність насіння виноградної лози не перевищує трьох років. Занков перевірив це прямо: після 15–26 місяців зберігання схожість падала щонайбільше на 8 відсотків, але вже після 2 років і 7 місяців насіння практично всіх сортів втрачало здатність проростати. Максимум — 2,5–3 роки.
Головна причина загибелі — висихання. Насіння поступово втрачає воду, у ньому різко слабшає газообмін. Це видно за диханням і активністю ферменту каталази: обидва найінтенсивніші одразу після збору, а з роками згасають.
| Строк зберігання | Дихання, мг CO₂ на 100 г за годину | Каталаза, см³ O₂ на 100 г за годину |
| Свіже (кілька місяців) | 8,80 | 16,40 |
| Близько 5 років | 3,47 | 7,94 |
| 15 років | 1,94 | 5,76 |
Уже за півтора року дихання й каталаза падають приблизно вдвічі, а за 15 років — у 3–4 рази, і це супроводжується повною втратою життєздатності. Табл. 4 за даними Занкова.
Практичний висновок простий: у звичайних кімнатних умовах насіння повністю зберігає життєздатність протягом одного року після збору. Оскільки в селекції сіють приблизно через 5–6 місяців, цього цілком досить; для довшого зберігання потрібні прохолодні кондиціоновані умови (близько 4°C, у герметичній тарі).
Коли сіяти
Строк посіву впливає на схожість напряму. У класичному досліді Занкова й Стоєва насіння сорту Памід висівали без підготовки в різні дати — і результат разюче різнився:
Схожість насіння сорту Памід залежно від дати посіву, відсотки
32
69
25
20
14
Найкращий результат дав посів 15 березня — 69 відсотків. Ранній (20 лютого) або пізніший (квітень) строк помітно гірші, а травнево-червневі посіви падають до 14–28 відсотків. Так само й з плодоношенням: найбільше сіянців вступило в плодоношення на другий рік саме від посіву 15 березня (33 відсотки), тоді як сіянці з насіння, посіяного після 5 травня, наступного року вже не плодоносили — вони просто не встигали набрати потрібну силу росту.
Ще важливіша підготовка насіння. Сухе насіння має майже на 50% нижчу схожість за стратифіковане. А комбінована обробка (стратифікація з наступним пророщуванням і повторним охолодженням) дає найдружніше проростання і найвищий відсоток плодоносних сіянців — особливо за раннього посіву в кінці квітня.
Стратифікація і яровизація — це одне й те саме?
Давня суперечка фізіологів: чи проходить насіння під час стратифікації ту саму стадію яровизації, що й озимі злаки? Одні (Метліцький, Родіонов) ставили між ними знак рівності, інші (Окніна, Некрасов) заперечували, вказуючи, що мета вирощування злаків — зерно, а деревних рослин — вегетативна маса. Що ж відбувається в насінині фізично?
Під час стратифікації підвищується активність гідролітичних і окислювальних ферментів — ліпази, пероксидази, каталази. Великомолекулярні складні запаси (білки, крохмаль) розщеплюються на прості, легкорозчинні, рухомі речовини, які живлять зародок. По суті, стратифікація — це повільне проростання за зниженої температури. Ті самі глибокі зміни в обміні азоту й ролі протеолітичних ферментів виявлено і при яровизації — звідси й спокуса вважати обидва процеси тотожними.
Стоєв і Занков підійшли до питання практично: оцінили обидва прийоми за трьома показниками — схожістю насіння, ростом сіянців у перший рік і їхнім вступом у плодоношення на другий. Висновок: стратифікація і яровизація справляють майже однаковий фізіологічний вплив на виноградну рослину. Підвищений відсоток плодоносних сіянців після комбінованої обробки пояснюється просто — раннішим і дружнішим проростанням та інтенсивнішим ростом у перший рік.
⚡ Цікавий факт
Повітряно-суха маса насінини майже не змінюється навіть за 15 років зберігання — насіння виглядає таким самим, як свіже. Але це оманливе враження: усередині дихання й активність ферментів давно згасли, і насінина вже мертва. Зовнішній вигляд насіння нічого не каже про його життєздатність — судити треба за диханням, каталазою чи довжиною зародка.
📌 Підсумок уроку
Насіння винограду живе щонайбільше 2,5–3 роки, а гарантовано — рік після збору; гине воно передусім від висихання, і це видно за спаданням дихання й активності каталази (удвічі за півтора року, у 3–4 рази за 15 років). Строк посіву критично важливий: у Паміда найвища схожість (69%) і найбільше плодоносних сіянців дав посів 15 березня, а після 5 травня сіянці вже не плодоносять наступного року. Сухе насіння сходить майже вдвічі гірше за стратифіковане, а комбінована обробка дає найдружніше проростання. Стратифікація і яровизація за впливом на схожість, ріст і плодоношення майже тотожні: холод активує гідролітичні ферменти, що переводять складні запаси в прості рухомі форми.
🤔 Подумай
- Чому насінина може виглядати цілою й важити майже як свіжа, але вже не прорости?
- Чому пізній посів (травень–червень) знижує не лише схожість, а й шанс сіянця заплодоносити наступного року?
Селекціонер зволікав і посіяв стратифіковане насіння аж 20 травня. Сіянці зійшли й навіть непогано росли ціле літо. Наступної весни він чекає на перше плодоношення. Наскільки виправдані його сподівання?
Прочитати відповідь
Сподівання майже напевно марні. Досліди Занкова й Стоєва чітко показали: сіянці з насіння, посіяного після 5 травня, наступного року не вступають у плодоношення. Причина не в самому проростанні (насіння ж було стратифіковане й зійшло), а в тому, що за короткий залишок сезону пагони не встигають набрати потрібної сили росту, а без достатнього вегетативного росту в бруньках не закладаються суцвіття. Щоб розраховувати на раннє плодоношення, сіяти треба було значно раніше — оптимально близько 15 березня, найкраще комбіновано обробленим насінням. Пізній посів дає живі, але «запізнілі» сіянці, які плодоноситимуть лише ще через рік.
