🌿 Що дізнаємось у цьому уроці
- Де виноград знаходиться в системі рослинного світу і які його найближчі родичі
- Як улаштований рід Vitis і чим особливий вид V. vinifera
- Звідки походять понад 20 000 культурних сортів і чому їх так багато
- Що таке еколого-географічна класифікація Негруля і навіщо вона потрібна виноградарю
📖 Словничок
- Ампелографія — наука про опис, систематику і класифікацію сортів винограду
- Vitaceae — родина рослин, до якої належить виноград; включає рід Vitis
- Muscadinia — підрід роду Vitis з двома американськими видами
- Euvitis — основний підрід роду Vitis: 38 видів, 9 груп
- V. vinifera sylvestris — дикий (лісовий) виноград, предок культурного; зберігся з третинного періоду
- V. vinifera sativa — культурний підвид винограду, охоплює всі відомі сорти
- proles orientalis — східна еколого-географічна група сортів: великоягідні столові, гладколисті, Середня Азія
- proles pontica — причорноморська група: переважно технічні сорти, змішане опушення листка
- proles occidentalis — західноєвропейська група: дрібноягідні вино-сорти, павутинисте опушення
Перш ніж вивчати фізіологію виноградної лози, варто зрозуміти, що саме ми вивчаємо: де виноград стоїть у систематиці рослин, звідки він узявся і чому різні сорти так несхожі між собою. Відповіді на ці питання дають ботаніка та ампелографія — і вони напрочуд практичні.
Рід Vitis у родині Vitaceae
Виноград належить до родини Vitaceae. З усіх родів цієї родини рід Vitis набув найширшого господарського значення. У рід входять 40 видів, систематично згрупованих у два підроди.
| Рід Vitis (40 видів) | |
| Підрід Muscadinia | Підрід Euvitis |
| 2 види: V. rotundifolia, V. munsoniana (Північна Америка) |
38 видів, 9 груп 6 груп — Америка (у т.ч. підщепи: V. berlandieri, V. rupestris, V. riparia) 1 група — Сх. Азія (V. amurensis та ін.) 1 група — Європа / Зх. Азія: V. vinifera |
Всі представники роду Vitis — ліани з вусиками на вузлах, що розташовані супротивно листкам. У більшості видів вусики чергуються: два вузли з вусиками, потім вузол без вусиків. Виняток — V. labrusca: у неї вусики на кожному вузлі. Суцвіття — складна китиця, квітка п’ятичленна, зав’язь двогнізда.
З усіх 40 видів роду Vitis найбільшого поширення набув V. vinifera через виняткову якість ягід — як у свіжому вигляді, так і для вина. Інші види використовуються переважно як підщепи або матеріал для схрещування заради стійкості. V. labrusca і V. amurensis теж придатні для виноробства, але якість їхніх ягід помітно поступається V. vinifera.
Від дикого предка до 20 000 сортів
Культурний виноград V. vinifera sativa веде походження від дикого лісового винограду V. vinifera sylvestris Gmel., який зберігся ще з третинного геологічного періоду і був поширений у Східній Азії та на Європейському континенті. Шляхом тисячолітнього відбору кращих форм народна селекція безперервно розширювала фонд культурних сортів. Нині ампелографи нараховують понад 20 000 сортів V. vinifera sativa.
Така різноманітність сортів поставила перед вченими завдання: описати, систематизувати і класифікувати їх так, щоб знання про один сорт допомагало передбачати поведінку схожих сортів в аналогічних умовах. Так виникла ампелографія — і саме з ампелографічних описів бере початок сучасна наука про виноград.
Виноград схрещується перехресно, тому кожне насіннєве покоління дає нові комбінації ознак. Протягом тисячоліть у різних кліматах і ґрунтах люди відбирали форми з найбільш цінними для конкретного регіону якостями — цукристістю, смаком, лежкістю, стійкістю. Крім того, V. vinifera sylvestris мав широкий ареал із великою генетичною різноманітністю, що забезпечило «вихідний матеріал» для незалежної доместикації в кількох регіонах одночасно.
Класифікація Негруля: три еколого-географічні групи
Найвдалішу класифікацію культурного винограду запропонував радянський ампелограф Негруль (1946). Аналізуючи ознаки місцевих сортів у різних виноградарських районах, він виявив чітку закономірність їх географічного поширення і поділив усі сорти V. vinifera sativa на три еколого-географічні групи (prolеs).
| Група | Регіон | Тип ягоди | Опушення листка | Переважне використання |
| proles orientalis | Середня Азія, Іран, Вірменія, Азербайджан | Велика | Гладке (гололисті) | Столовий виноград |
| proles pontica | Причорномор’я: Грузія, Мала Азія, Греція, Болгарія, Угорщина, Румунія | Різна, є столові форми | Змішане (повстисте + щетинисте) | Переважно вино |
| proles occidentalis | Зх. Європа: Франція, Іспанія, Португалія, Італія, Німеччина | Дрібна | Павутинисте | Вино |
Різниця між групами не обмежується лише опушенням листка і розміром ягід. Групи відрізняються також урожайністю, силою росту пагонів, величиною листя, строками достигання, морозостійкістю, посухостійкістю і навіть стійкістю до деяких хвороб та шкідників. Водночас існують перехідні форми — свідчення того, що еколого-географічне розмежування певною мірою умовне.
Кожна група сформувалась у своїх екологічних умовах. У посушливих оазисах Середньої Азії відбір iшов на велику соковиту ягоду і витривалість до спеки — так виникла orientalis. У вологішому Причорномор’ї з його суглинистими ґрунтами переважали аборигенні вино-сорти — pontica. На атлантичному заході Європи, де дощів достатньо, а цукристість ягоди обмежена прохолодним кліматом, сорти пристосувались до виноробства — occidentalis. Класифікація Негруля відображає цю еволюцію під тиском різних середовищ.
Чому класифікація важлива для практики
Значення еколого-географічних груп — не лише систематичне, але й теоретичне і прикладне. Приналежність сорту до певної групи одразу підказує його вимоги до клімату, ґрунту і агротехніки, прогнозований напрям використання врожаю, відносну морозостійкість і посухостійкість. Це є основою районування виноградарства та розробки технологій вирощування і переробки. Саме тому поряд із назвою сорту ампелографи обов’язково вказують його групу за Негрулем.
⚡ Цікавий факт
Понад 20 000 сортів V. vinifera sativa — це більше, ніж у будь-якої іншої плодової культури. Таке різноманіття пояснюється не лише тисячолітньою селекцією, а й незалежною доместикацією в кількох осередках: Передня Азія, Причорномор’я і, можливо, Середземномор’я. Кожен осередок подарував людству свій набір сортів із неповторним смаком і стійкістю.
📌 Підсумок уроку
Виноград V. vinifera — один із 40 видів роду Vitis, підрід Euvitis. Культурний підвид sativa походить від дикого sylvestris і налічує понад 20 000 сортів. Класифікація Негруля (1946) ділить їх на три еколого-географічні групи: orientalis (великоягідні столові, Середня Азія), pontica (Причорномор’я, переважно вино), occidentalis (дрібноягідні вино-сорти Зх. Європи). Групи різняться не лише зовнішніми ознаками, а й морозостійкістю, урожайністю та агротехнічними вимогами — що робить класифікацію незамінним практичним інструментом.
🤔 Подумай
- Якби вам потрібно було вибрати сорт для посадки в прохолодному кліматі Центральної Европи — до якої еколого-географічної групи ви б насамперед зверталися і чому?
- Чому еколого-географічна класифікація «умовна» — що саме свідчить про її межі?
На виставці вина ви бачите три сорти. Перший — велика м’ясиста ягода, гладке листя, сорт зі Узбекистану. Другий — дрібна ягода, павутинисте листя, Бургундія. Третій — середня ягода, змішане опушення, сорт з Грузії. Продавець каже, що всі три з однієї еколого-географічної групи. Чи може він мати рацію?
Прочитати відповідь
Ні, не може. Кожен сорт належить до різної групи: узбецький — proles orientalis (велика ягода, гладке листя, Середня Азія), бургундський — proles occidentalis (дрібна ягода, павутинисте листя, Зх. Європа), грузинський — proles pontica (змішане опушення, Причорномор’я). Ці три групи формувались у різних екологічних умовах і мають чіткі відмінності як у зовнішніх ознаках, так і в агробіологічних властивостях.
