🌿 Що дізнаєшся в цьому уроці
- Скільки води насправді випаровує виноградний кущ і чому так багато
- Як транспірація змінюється протягом доби і сезону
- Чому не сама лише температура, а поєднання тепла й сухості повітря керує випаровуванням
- Чому в сильну спеку з дуже сухим повітрям транспірація не зростає, а падає
📖 Словничок
- Транспірація — випаровування води рослиною (майже все через продихи); бере участь у живленні, терморегуляції, підтриманні тургору і газообміні.
- Інтенсивність транспірації — кількість води, випаруваної за одиницю часу на одиницю маси чи площі листків (наприклад, мг на 1 г листка за годину).
- Приполуденний максимум — денний пік транспірації, коли температура і дефіцит вологості повітря найвищі.
- Гідротермічний режим — спільна дія температури і вологості повітря, що разом визначають транспірацію (а не температура сама по собі).
- Атмосферна посуха — дуже гаряче й дуже сухе повітря; вона не підганяє, а навпаки обмежує транспірацію, бо лоза прикриває продихи.
Ми з’ясували, що продихи — клапан водообміну. Тепер подивимось на сам потік крізь цей клапан. З усієї води, яку лоза бере з ґрунту, лише мала частка залишається в тканинах, а більша випаровується. Це й є транспірація. Вона не марнотратство, а необхідність: охолоджує листок, тримає тургор, забезпечує газообмін і тягне вгору поживний струм. Але масштаби вражають, а керується вона тонше, ніж здається.
Скільки води випаровує лоза
Виноград належить до рослин із винятково високою транспірацією. Кілька цифр для відчуття масштабу. Сорт Рислінг випаровує 19–20 мг води на 100 см² листка за хвилину; кущ із 150–200 листками віддає при 24°С від 1 до 1,5 л води на добу. А в жаркому кліматі Середньої Азії добре политий кущ втрачає понад 2 л на годину. На угорських пісках кущ випаровує влітку 200–1000 г води на добу залежно від погоди.
Чому діапазон такий широкий? Бо інтенсивність транспірації залежить від безлічі причин одразу: клімату місцевості, погоди конкретного року й дня, запасів вологи в ґрунті, фізіологічного стану, фази розвитку, віку й сорту. Тому одне й те саме число для «транспірації винограду» назвати неможливо: усе визначається обставинами.
Добовий і сезонний хід
Протягом доби випаровування йде хвилею. До сходу сонця і після заходу воно мінімальне, а в години найбільшої інсоляції перевищує 2 г на дм² за годину. Приполуденний максимум настає тоді, коли температура і дефіцит вологості повітря найвищі. Хід транспірації майже повторює добовий хід температури:
Не всі листки випаровують однаково. Верхні, краще освітлені й фізіологічно активніші листки транспірують сильніше за середні й нижні, а листки пасинків — удвічі інтенсивніше за листки основного пагона в нижньому і середньому ярусах. За сезон картина така: на початку вегетації інтенсивність на одиницю листка найвища, але через слабке облиствення сумарна витрата куща ще мала. Найбільші втрати води дорослий кущ несе в середині літа, а у вересні транспірація стійко знижується разом зі зменшенням листкової маси. Найнижча вона наприкінці вегетації, коли й листки вже ослаблені, і температури впали.
Що керує транспірацією: тепло, повітря і ґрунт
Головним зовнішнім фактором Kozma Pal назвав температуру: чим вона вища, тим більше води випаровує кущ. Але це правда лише почасти. Денний максимум транспірації не завжди збігається з максимумом температури, і важить не сама температура, а гідротермічний режим — поєднання тепла й вологості повітря. Ось показовий приклад із сортом Ркацителі:
Здавалося б, що спекотніше й сухіше, то більше має випаровуватись. Але в сильну атмосферну посуху все навпаки: надто сухе повітря змикає продихи й обмежує транспірацію. Лоза не може віддавати воду швидше, ніж коріння встигає її подавати, тож у критичний момент вона «закриває кран», підсилює водоутримуючу здатність тканин і рятує себе від зневоднення. Тому пік випаровування припадає на помірно-теплі, а не на найпекельніші години.
Крім тепла й вологості, на транспірацію діють світло, сонячна радіація і вітер. Світло не лише відкриває продихи, а й підвищує проникність протоплазми для води, тому Сабінін вважав його однією з головних умов транспірації. Через це освітлені листки випаровують сильніше й водночас містять менше води, ніж затінені.
І все ж перше місце серед усіх факторів належить вологості ґрунту: достатня волога послаблює, а її дефіцит підсилює гнітючу дію решти. На добре зволоженому ґрунті транспірація велика цілий день. А на незрошуваному богарі в другій половині літа кущі витрачають воду дуже ощадно: інтенсивність падає в 4–10 разів, і максимум зсувається на ранкові години. Різниця з політими кущами буває колосальна: витрата води на богарі менша в 7–8 разів, ніж на поливній ділянці, і в 12–15 разів, ніж на заплавних землях, а в окремі липневі дні — у 20 разів. Показово й те, що незадовго до поливу транспірація падає до мінімуму, а вже через чотири дні після поливу зростає в кілька разів. Дисперсійний аналіз підтверджує головне: метеорологічні особливості року визначають транспірацію на 59–89%, тоді як вплив підщепи куди менший (одиниці відсотків).
⚡ Факт
Опівдні добре политий виноградний кущ оновлює всі свої запаси води більш ніж двічі за годину, пропускаючи крізь себе величезні маси. На тугайних (заплавних) землях один кущ може випаровувати 3 і більше літрів на годину. Саме тому виноград добре росте над неглибокими прісними ґрунтовими водами: він безперервно відкачує воду коренями, оновлює її в ґрунті, не дає йому заболочуватись і полегшує надходження кисню й мінералів до коренів.
📌 Підсумок уроку
- Транспірація — випаровування майже всієї поглиненої води; виноград має винятково високу транспірацію (політий кущ — понад 2 л/год.).
- Добовий пік (приполуденний максимум) настає за найвищих температури й дефіциту вологості; верхні листки і пасинки випаровують сильніше за нижні.
- За сезон найбільші втрати куща припадають на середину літа; наприкінці вегетації транспірація найнижча.
- Керує транспірацією не сама температура, а гідротермічний режим: у сильну атмосферну посуху випаровування падає, а не зростає.
- Перший фактор — вологість ґрунту: на богарі в посуху транспірація падає в 4–10 разів, а різниця з поливом сягає 20 разів.
🤔 Подумай
- Чому в найспекотніший і найсухіший день транспірація може бути нижчою, ніж у помірно теплий? Що робить лоза, щоб не пересохнути?
- Якщо метеоумови року важать для транспірації куди більше, ніж підщепа, що це означає для планування поливів у різні за погодою роки?
Початківець вирішив: «Полию рано-вранці, а вдень у пекло рослина сама випарує максимум води, тож увечері треба полити ще раз». Що не так у цій логіці для розпалу літньої спеки на богарі?
Прочитати відповідь
У розпал спеки транспірація не «розганяється до максимуму», а навпаки обмежується. У сильну атмосферну посуху (висока температура плюс дуже сухе повітря) лоза прикриває продихи, підсилює водоутримуючу здатність тканин, і випаровування падає, а не зростає. Максимум транспірації припадає на помірно-теплі приполуденні години, а не на найпекельніші. До того ж на богарі в другій половині літа кущ і без того витрачає воду ощадно (у кілька разів менше, ніж політий), а денний максимум зсувається на ранок. Тож планувати другий вечірній полив «під випаруваний удень максимум» безпідставно: краще поливати рідше, але глибоко, орієнтуючись на вологість кореневого шару ґрунту й показники спраги (смоктальна сила, концентрація соку), а не на денну спеку.
