🌿 Що дізнаєшся в цьому уроці
- Чому інтенсивність фотосинтезу змінюється і протягом доби, і за сезоном
- Що таке одновершинна і двовершинна добова крива та від чого залежить їхня форма
- Чому у спеку опівдні настає полуденна депресія фотосинтезу
- Як за сезоном змінюється «провідна» група листків, що годує ягоду
📖 Словничок
- Одновершинна крива — добовий хід фотосинтезу з одним максимумом близько полудня; характерна для помірних днів (22–24°С, вологість повітря 58–60% і вища).
- Двовершинна крива — добовий хід із двома максимумами (до і після полудня) та спадом між ними; настає у спекотні сухі дні (25–26°С, вологість 40–43%).
- Полуденна депресія — зниження фотосинтезу близько 12–13 год., між двома максимумами, у спекотні сухі дні.
- Сезонний хід фотосинтезу — зміна інтенсивності за вегетацію: поступовий спад до кінця сезону (старіння листків), але з відносно високою активністю навіть восени.
- Провідна група листків — листки, що на певному етапі росту мають найвищу синтетичну активність; за сезон ця група зміщується від нижніх листків до середніх і верхніх.
У попередньому уроці ми з’ясували, що листок — фабрика органічної речовини. Але ця фабрика працює нерівномірно: її продуктивність коливається і протягом дня, і впродовж сезону. Усі дослідники, що вивчали фотосинтез лози, відзначають ці зміни. Знати їхній ритм корисно суто практично: він підказує, коли лоза працює на повну, а коли «відпочиває», і які листки годують ягоду в різні місяці.
Добовий ритм: один максимум чи два?
Протягом доби інтенсивність фотосинтезу зростає зранку, досягає піку і спадає надвечір — але точна форма цієї кривої буває різною. Одні дослідники (Stanescu, 1927–1928; Мержаніан, 1951) бачили два максимуми — до і після полудня, а іноді й третій увечері. Інші (Бузін, 1951; Bosian, 1955) — лише один максимум близько полудня; за Bosian, така одновершинна крива майже повторює хід освітлення.
Ключ до розгадки дала Моторіна (1958): форма кривої залежить від погоди. У помірні дні — з температурою 22–24°С і вологістю повітря не нижче 58–60% — фотосинтез іде за одновершинною кривою: тримається майже на одному рівні аж до 16 год. і лише потім спадає. А у спекотні дні — з підвищеною температурою (25–26°С) і зниженою вологістю (40–43%) — крива стає двовершинною. Тавадзе (1961) чітко це зафіксував: перший максимум о 9–10 год., другий о 16–17 год., а між ними, о 12–13 год., помітний провал — полуденна депресія.
Чому опівдні у спеку фотосинтез падає? У найспекотніші й найсухіші години дня лоза потерпає від нестачі води: випаровування велике, і рослина змушена притримувати газообмін, щоб не втратити зайву вологу. Через це надходження вуглекислоти в листок опівдні зменшується, і фотосинтез тимчасово провалюється — аж поки надвечір спека спаде і робота відновиться другим піком. Ось чому та сама лоза в помірний вологий день дає рівне плато, а у спеку — два «горби» з провалом посередині.
Сорт і фаза розвитку теж диктують ритм
Час максимуму залежить і від сорту. Васільєва (1956) показала: у сортів Амурський та Альфа пік настає рано, о 7–11 год., а в Буйтура і Корінки Мічуріна — пізніше, об 11–15 год. Змінюється ритм і за фазами розвитку: Georgescu (1960) простежив, що на початку вегетації (до цвітіння) крива одновершинна, з піком близько 13 год., а вже після цвітіння — під час наливу, дозрівання і навіть після збору врожаю — встановлюються два максимуми (близько 10 і 16 год.). Тобто одна й та сама лоза за сезон змінює свій добовий «розклад».
Сезонний хід: спад до осені й осіння стійкість
За вегетацію інтенсивність фотосинтезу поступово знижується до кінця сезону — це наслідок старіння листків. Але спад не різкий: навіть в осінні місяці активність лишається порівняно високою. Більше того, Georgescu зафіксував інтенсивний фотосинтез навіть 17 жовтня — після часткового опадання листя і за відносно низьких температур. Отже, листя лози працює на живлення рослини аж до пізньої осені.
Провідна група листків змінюється за сезон
Найважливіше відкриття сезонного ходу: у різні фази ягоду годують різні листки. До цвітіння найактивніші листки біля 5–10-го вузла (низ і середина пагона). А от у серпні–вересні, коли ягода наливається й солодшає, естафету перебирають листки середніх і верхніх ярусів (15–33-й вузол): саме вони зберігають високу активність у другій половині вегетації і забезпечують накопичення цукру. Стоєв зі співавт. (1966) показали це прямо: нижні листки (4–12-й вузол) досягають піку в кінці червня — на початку липня, а верхні (15–33-й вузол) — у серпні–вересні. Тож на кожному етапі росту є своя провідна група листків з найвищою синтетичною активністю. Басанько і Горячева (1964) підтвердили це на сорті Галан: у червні лідирував VI ярус, у липні — IX, у серпні — XV, а в жовтні — XIII.
⚡ Факт
Навіть 17 жовтня, після часткового опадання листя і за низьких температур, у лози ще протікає досить інтенсивний фотосинтез. Осіннє листя — не баласт: воно догодовує лозу й допомагає накопичити запаси перед зимою.
📌 Підсумок уроку
- Добовий ритм має дві форми: одновершинна крива (помірний день, 22–24°С, вологість від 58–60%) з рівним плато до 16 год.; двовершинна (спека 25–26°С, вологість 40–43%) з полуденною депресією о 12–13 год.
- Полуденна депресія — це «економія води»: у спеку лоза притримує газообмін, і фотосинтез опівдні провалюється.
- Ритм залежить також від сорту (час піку) і фази розвитку (до цвітіння частіше один максимум, згодом — два).
- Сезонний хід — поступовий спад до осені (старіння), але з осінньою стійкістю. Провідна група листків зміщується від нижніх (початок літа) до середніх і верхніх (серпень–вересень), які й годують ягоду цукром.
🤔 Подумай
- Якщо у спеку опівдні лоза й так пригальмовує фотосинтез, чи має сенс саме в цей час рясно поливати або притінювати кущ — і чому?
- Чому знання про те, що ягоду в серпні–вересні годують середні й верхні листки, застерігає від надто сильної чеканки (видалення верхівок) наприкінці літа?
У липневу спеку виноградар помітив: близько полудня лоза наче «завмирає» — прилад показує помітний провал фотосинтезу, хоча сонце в зеніті. Він занепокоївся, чи не хворіє кущ. Що ти йому поясниш і чи треба щось робити?
Прочитати відповідь
Це не хвороба, а нормальна полуденна депресія. У найспекотніші сухі години (близько 25–26°С і вологості 40–43%) лоза притримує газообмін, щоб не втрачати воду, тому фотосинтез опівдні тимчасово провалюється — крива стає двовершинною: пік до полудня, провал о 12–13 год. і другий пік о 16–17 год. Надвечір, коли спека спаде, робота відновиться сама, панікувати не треба. Що справді допомагає в екстремальну спеку — зменшити водний стрес: тримати вологу ґрунту (глибокий полив завчасно, а не опівдні), не оголювати різко ягоди й листя надмірною чеканкою, забезпечити провітрювання куща. А от у помірний вологий день такого провалу не буде — крива триматиме рівне плато аж до 16 год.
