- що таке школка і чому траншею під неї готують ще з осені
- як підготувати чубуки навесні: зріз під вузлом, вимочування, теплова обробка
- як висадити чубуки в школку і навіщо її накривають плівкою
- як доглядати школку весь сезон і коли викопувати готові саджанці
- чому однорічний саджанець практичніший за дворічний
- Школка — розсадник, грядка з траншеєю, де чубуки укорінюють і вирощують перший сезон до стану саджанця
- Траншейка — викопана з осені канавка глибиною 25–30 см, у яку навесні похило висаджують чубуки
- Вимочування — витримування чубуків у воді (не менше доби) перед посадкою, щоб вони відновили вологу
- Теплова обробка — занурення чубуків на 10–12 хвилин у воду +45…+48°С для підвищення приживлюваності
- Кільчування — старий прийом попереднього пророщування коренів у теплі; нині його часто замінюють стимуляторами
- Глиняна бовтанка — рідка суміш глини з водою, у яку вмочують корені викопаних саджанців, щоб вони не пересохли
- Однорічний саджанець — саджанець, вирощений у школці за один сезон; вважається найраціональнішим
Купити готовий саджанець зручно, але не завжди можливо: рідкісного сорту в продажу може й не бути. Якщо у вас є чубуки потрібного сорту, ви здатні виростити саджанці самостійно — у школці. Це розсадник, де чубук за один сезон перетворюється на молодий саджанець із власними коренями і пагоном, готовий до висадки на постійне місце.
Готуємо траншею з осені
Для школки вибирають відкрите сонячне місце, захищене від холодного вітру. Траншейку копають глибиною 25–30 см і орієнтують із заходу на схід, щоб ряд освітлювався рівномірно. Головна хитрість — готувати її ще з осені: за зиму ґрунт у канавці зволожиться опадами і навесні прогріється раніше, ніж свіжовикопаний.
Удобрюють траншейку навесні, безпосередньо перед посадкою, попередньо проливши її гарячою водою — приблизно 10 літрів на погонний метр. Гаряча вода додатково прогріває ґрунт і пригнічує шкідливу мікрофлору.
Якщо плануєте закладати школку навесні, викопайте траншею ще в жовтні-листопаді. За зиму вона набере вологи й раніше прогріється. А ось органіку й полив гарячою водою лишіть на весну, перед самою посадкою.
Готуємо чубуки навесні
Чубуки для школки заготовляють заздалегідь, восени, зазвичай довжиною 30–35 см. Іноді їх навмисне нарізають довшими (65–75 см) — так вони краще зберігаються взимку, а навесні перед замочуванням довгий чубук розрізають навпіл. Вирощувати саджанці з надто довгих чубуків незручно й неекономно, тож подовжують їх лише заради зберігання.
Зі сховища чубуки дістають наприкінці березня — у квітні. Нижній кінець оновлюють зрізом безпосередньо під вузлом: саме там найактивніше утворюються корені. Але якщо від вузла до кінця міжвузля лишається не більш як 1 см, зайвий зріз не роблять — рана тільки завадить. Від борознування міжвузлів сучасні виноградарі здебільшого відмовилися: це теж зайві рани.
Далі чубуки кладуть на вимочування, найкраще — у дощову, підігріту на сонці воду з розчином стимуляторів коренеутворення (гетероауксин, гіберелін, навіть квітковий мед). У крайньому разі підійдуть розчинені вітамінні таблетки. Верхній кінець чубука не обрізають. Строк вимочування — не менше доби.
Трудомістке кільчування (попереднє пророщування коренів у теплі) в останні роки часто не проводять, замінивши його обробкою стимуляторами. А от простий і дієвий прийом — теплова обробка: чубуки занурюють на 10–12 хвилин у воду температурою +45…+48°С. Це активізує внутрішні процеси й помітно підвищує приживлюваність перед будь-якою посадкою, пророщуванням чи щепленням.
Висаджуємо чубуки в школку
Після вимочування чубуки доносять до місця посадки у вологій мішковині, щоб не підсихали. Стінки траншейки обприскують для знезараження — нітрафеном або хлорофосом (40 г на 10 л води) — і вносять органічні добрива. Чубуки висаджують похило: нижнім кінцем до південного боку, нахиляючи верхівку до північної стінки. По ряду розсипають жменю ячменю — перевірений народний прийом для стимуляції приживлюваності.
Траншею засипають у два етапи: спершу до половини глибини, ущільнюють і поливають, а потім засипають повністю, формуючи зверху літній горбик вище вічок. Усю поверхню обприскують нітрафеном або мідним купоросом без вапна (50 г на 10 л) і прикривають плівкою.
Плівка утримує вологу, прискорює прогрівання ґрунту й захищає від бур’янів. Коли бруньки проклюнуться і пагони підростуть, у плівці над кожним чубуком прорізають отвір — пагін виходить назовні й продовжує рости. Плівку при цьому не знімають: вона лишається прикривати ґрунт від висихання.
Догляд за школкою протягом сезону
Поливають школку регулярно — 3–4 рази на тиждень, по бічній борозенці, а не зверху, щоб не розмивати горбик і не оголювати чубуки. Перше профілактичне обприскування проти інфекції мілдью роблять прямо по ґрунту всієї школки. Коли на пагонах з’явиться 4–5-й листок, школку обприскують полікарбацином або поліхомом (20–25 г на 10 л) — у вологі українські сезони мілдью небезпечна навіть для молодих рослин.
Жодних прищипувань чи обламувань пагонів у школці не проводять — нехай рослини ростуть вільно весь сезон. Усе завдання догляду зводиться до вологи й захисту від хвороб.
Не садіть чубуки відразу, тільки-но дістали їх зі сховища. Навіть одна доба вимочування суттєво підвищує шанс на успішне укорінення — рослина встигає «напитися» перед стартом.
Викопуємо саджанці й що далі
Восени, коли пагони визріють, саджанці акуратно викопують. Їх зв’язують у пучки, навішують етикетку із сортом і, вмочивши корені в глиняну бовтанку, відправляють на зберігання в підвал, у вологий пісок, — або одразу реалізують для осінньої посадки на постійне місце.
Залишати школку на другий рік заради дворічних саджанців ризиковано: слабкі молоді корені лежать близько до поверхні й можуть підмерзнути навіть під укриттям, якщо зима видасться безсніжною. На одному й тому самому місці школку не закладають більше трьох років поспіль — ґрунт «стомлюється», порушується його структура, зростає небезпека кореневої гнилі та вірусів.
Однорічні саджанці вважають раціональнішими: на вирощування йде лише один сезон, менше праці й засобів. А головне — при пересадці у них початок росту коренів і надземної частини майже збігається. У сильно розвинених дворічок ця рівновага порушується: обрізана надземна частина вже не відповідає розвиненому корінню.
- Чому траншею для школки вигідно копати ще з осені, а добрива вносити навесні?
- Які прийоми підготовки чубуків підвищують їхню приживлюваність?
- Навіщо школку накривають плівкою і коли в ній прорізають отвори?
- Чому однорічний саджанець практичніший за дворічний?
