Підземні органи виноградного куща: коріння і штамб

Коли дивишся на виноградний кущ, бачиш лозу, листя і грона. Але справжня основа врожаю схована під землею. Підземний штамб і коренева система вирішують, скільки вологи й живлення дістанеться рослині, наскільки добре вона перезимує і чи відродиться після пошкодження. Зрозумієш «підземний поверх» — зрозумієш, чому важлива глибина посадки, як правильно поливати і чому кущ так живучий.

У попередньому уроці ми пройшли все, що над землею. Сьогодні спускаємось під землю — туди, де працює «насос» куща. Тут небагато термінів, але кожен з них пояснює якусь практичну річ: глибину посадки, режим поливу, зимостійкість.

Дві системи одного куща

Організм виноградного куща складається з двох систем — підземної і надземної. У підземній розрізняють підземний штамб із голівкою у верхній частині та корені. Голівка завжди товща за штамб, бо щороку на ній загоюються рани від обрізки. Саме на межі цих двох систем — на голівці — і починається все, що ми бачимо над землею.

У зоні укривного виноградарства (а це майже вся центральна і північна Україна) голівку тримають на рівні ґрунту або трохи нижче, у лунці, щоб кущ було легко вкрити на зиму. Звідси й випливає вся важливість підземної частини: вона має бути закладена на правильній глибині.

Рис. 1. Будова виноградного куща (за М. М. Темним). Зверни увагу на нижню, підземну частину: підземний штамб, п’ятку і три яруси коренів.

Підписи: Подземный штамб — підземний штамб; Головка куста — голівка куща; Росяные корни — росяні корені; Серединные — серединні; Пяточные — п’яткові; Пятка — п’ятка; Скелетные корни — скелетні корені; Порослевый побег — паростковий пагін.

Підземний штамб: посаджений чубук

Підземний штамб — це не що інше, як чубук, який ти посадив. Точніше, та його частина, що лишилася під землею і з часом стала постійною деревною основою куща. У нижній половині чубука розвинулися корені, а з верхніх 2–3 вічок виросли пагони.

Важлива деталь: довжина підземного штамба завжди дорівнює довжині висадженого чубука — це постійна величина. Штамб і рукави після першого року життя ростуть лише в товщину, а не в довжину. Тому глибину, на якій опиняться корені, ти фактично задаєш один раз — при посадці.

Три яруси коренів: п’яткові, серединні, росяні

Якщо подумки рухатися вздовж підземного штамба знизу вгору, корені поділяються на три яруси:

П’яткові корені — найглибші, відходять від п’ятки (самого низу штамба). Це головні годувальники куща: коли верхній шар ґрунту пересихає, саме п’яткові корені дістають воду з глибини й рятують рослину в посуху.

Серединні корені — середній ярус, на середній глибині штамба.

Росяні корені — верхні, поверхневі. Вони першими ловлять дощ, росу й підживлення, але саме тому найвразливіші: пересихають улітку і підмерзають узимку. Якщо поливати часто й потроху, поверхнева волога «розбещує» росяні корені, а п’яткові залишаються слабкими — і кущ гірше переносить і посуху, і зиму.

Скелетні і всисні корені: труби й губки

Окрім поділу за глибиною, корені різняться за роллю. Скелетні корені — товсті й довгі, це «магістралі», що проводять воду вгору. Водночас вони слугують коморою: у них кущ запасає поживні речовини на чорний день.

Всисні корені (їх ще звуть мичкуватими) — тонкі, розгалужені. На їхніх кінчиках сидять молоді білі корінці, які своєю поверхнею і всмоктують воду з мінеральними речовинами. Кожен такий корінчик має на кінці конус росту — точку, де діляться клітини й корінь просувається в нові шари ґрунту. Конус росту прикритий чохликом — щільним ковпачком, що захищає ніжний кінчик від тертя об ґрунт.

З віком частина старих коренів відмирає, решта стовщується, з’являються корені третього, четвертого й наступних порядків — кущ постійно освоює новий ґрунт.

Просто запам’ятай поділ за роллю: скелетні корені — це труби й комора (проводять воду, зберігають запас), а всисні — губки (всмоктують вологу). За глибиною ж — від п’ятки вгору: п’яткові, серединні, росяні. 🍇

Як далеко і глибоко сягають корені

Глибина залягання коренів залежить насамперед від ґрунту і зони. У північних районах виноградарства основна маса коренів плодоносного куща розвивається на глибині 30–40 см. На глинистих чорноземах корені залягають на 45–65 см. А на важких глинистих і сланцевих ґрунтах Чорноморського узбережжя — аж до 4 метрів і більше. Горизонтальний радіус кореневої системи — 3–4 метри.

Корені «сплять» набагато слабше, ніж надземна частина. Найсильніше вони ростуть навесні-влітку та восени. Більше того: якщо температура ґрунту в зоні коренів не падає нижче +10°С, коренева система жива й працює навіть узимку. Тому внесення органіки восени дуже ефективне — корені встигають частково переробити її ще до морозів.

Чому корені бояться морозу більше за лозу

Це ключ до розуміння всього укривного виноградарства. Надземна частина куща значно витриваліша до холоду, ніж корені:

Висновок простий: вимерзання кущу найчастіше загрожує саме знизу, з боку коренів. Тому корені закладають глибше — у горизонт, який не промерзає до критичних температур, — а голівку й лозу восени вкривають. Ось чому правильна глибина посадки чубука й своєчасне укриття важать більше за «міцність» самої лози.

Аварійний резерв: паросткові пагони

У вузлах підземного штамба, як і в усій багаторічній деревині, дрімають сплячі бруньки. Вони можуть «спати» роками. Та коли кущ сильно постраждав — підмерз, зламався чи ослаб від хвороби — ці бруньки прокидаються й дають нові пагони. Пагони, що ростуть зі сплячих бруньок підземного штамба, називають паростковими.

Саме завдяки їм виноград так добре відроджується: навіть якщо вся надземна частина загинула, живий підземний штамб дає початок новому кущу. Здатність до відновлення закладена в самій будові підземної частини.