Другий і третій рік: продовжуємо формувати виноград

У перший рік ми виростили сильні пагони. Тепер настає другий рік, а за ним третій — час, коли кущ набирає силу й готується до першого справжнього врожаю. Виноград уже виглядає дорослою рослиною, але розслаблятися рано: саме зараз остаточно формуються рукави, налагоджується захист від хвороб, полив і підживлення.

Другий і третій рік — це спокійне доформування куща. Не поспішай із гронами: кожен листок зараз працює на майбутній урожай, а грона почекають до четвертого року.

Завершуємо формування рукавів

Другий і третій рік — це продовження формування чотирирукавного віялового куща за тим самим принципом: вести кущ від нижніх пагонів і тримати голівку біля землі для легкого укриття. Підв’язка тут важить більше, ніж здається. При сухій підв’язці (до розпускання бруньок) спершу закріплюють рукави похило до першого дроту, а з роками й до другого — але ніколи не піднімають вертикально. Вертикальна підв’язка небезпечна: біля основи рукава виникають ледь помітні поперечні тріщини, які згодом стають причиною його передчасного старіння.

Ще одне правило: у перші два роки пасинки не вкорочують. Увесь цей додатковий приріст листя працює на фотосинтез і допомагає краще розвиватись кореням. Тому й зелені операції на молодих неплодоносних кущах не роблять — кущ ще не загущений, проріджувати нема чого; хіба що виламують зайві розпуклі бруньки на голові й рукавах.

Захист від мілдью з перших років

Захист починають навесні, щойно знято укриття й зроблено обрізку. Поверхню ґрунту вирівнюють граблями і проводять викорінювальне обприскування всього ґрунту нітрафеном (300 г на 10 л) проти зимуючих спор. Це найважливіша річ, бо первинна інфекція мілдью зимує в залишках гнилого листя в ґрунті, а на нижні листки потрапляє з бризками дощу. Друга умова захисту — вкрити ґрунт під кущами й у міжряддях (мульча, плівка, толь, трава), щоб погасити силу удару дощових крапель.

Улітку, коли на пагонах з’явиться 4-5 листків, зелений приріст профілактично обробляють полікарбацином або полихомом (спершу 20-25 г, через тиждень — 40 г на 10 л). Далі обробки повторюють у міру приросту, зазвичай кожні 7-8 днів, а після кожного дощу — негайно, не чекаючи, поки листя просохне. Пропуск цієї схеми у дощові роки — головна причина загибелі врожаю від грибних хвороб. З четвертого року додають сірку (опилювання або колоїдна суспензія) — вона має бути на кущах постійно проти кліщів і як профілактика оїдіуму.

Полив і підживлення: краще недогодувати

Молодому кущу добрив майже не треба. На 2-3-й рік (а від живця — і на 4-й) дають лише азот (60 г на 10 л) з першим поливом у середині травня, прямо під кущ у лунку, бо корені ще в межах 1 м². Поливів за сезон два: перший — друга декада травня (тепла вода з азотом, потім ще 10-20 л чистої теплої порціями), другий — перша декада липня (чиста вода, мульчу поновлюють сипцем). Наприкінці липня корисне позакореневе підживлення мікроелементами ввечері (цинк, бор, марганець).

Важлива пересторога: добрива «про запас» і масові підживлення винограду шкодять. Перегодований кущ жирує — гонить потужні пагони на шкоду плодоношенню і з роками гине. Ще нюанс: уже за 10-12 днів після посадки в посадковій ямі стає сухо, а корені до вологішої периферії ще не дістають — тому перші поливи нових посадок роблять майже щотижня.

Виноград — не город: тут більше не означає краще. Перегодуєш — отримаєш гору листя і нуль грон. Мінімум добрив і терпіння працюють надійніше за щедрість. 🍇

Осінь і катаровка

Восени, до заморозків, молоді кущі з усім визрілим приростом укривають на зиму — знову без обрізки, розділяючи віяловий кущ на обидва боки вздовж ряду. За тиждень до укриття роблять катаровку: відкривають лунку навколо стовбурця на глибину близько 15 см і видаляють верхні росяні корені без пеньків, дезінфікуючи зрізи суспензією мідного купоросу. Лунку засипають чистим піском. Катаровку повторюють через рік — так кущ переходить на глибокі п’яткові корені, стійкіші до посухи й морозу.

Четвертий рік: перші плодові ланки

Навесні четвертого року, знявши укриття, нарешті обрізають лози й формують перші плодові ланки. Сформовані рукави підв’язують похило до першого дроту й одразу обробляють залізним купоросом (20 г на 10 л) — це затримує розпускання бруньок на 5-6 днів і може відвести їх від весняного заморозку.

Плодові стрілки підв’язують горизонтально, а не вертикально. Причина — вертикальна полярність: лоза розпускає насамперед верхні вічка, а нижні залишаються сплячими, і нижня частина стрілки оголюється. Горизонтальна підв’язка усуває це, і вічка прокидаються рівномірно по всій довжині.